Хронічний панкреатит: основні прояви захворювання, діагностика та способи лікування

13.04.2026

Підшлункова залоза – непарний орган змішаної секреції. Вона виробляє речовини, які потрапляють через протоки у травний тракт і безпосередньо в кров (наприклад, інсулін). Відіграє надзвичайно важливу роль у нормальному функціонуванні організму людини.

Коли мова заходить про хронічний панкреатит, багато хто уявляє собі людину, яка зловживає алкоголем або має надмірну вагу. Насправді ж хронічний панкреатит – це тривалий запальний процес у підшлунковій залозі, який виникає під впливом різних чинників. У процесі хвороби поступово руйнується функціональна тканина залози, що відповідає за вироблення травних ферментів і гормонів (інсулін, глюкагон і соматостатин). Вона поступово заміщується фіброзною тканиною. У результаті виникають серйозні порушення травлення та обміну речовин.

Основні симптоми

Головними проявами хронічного панкреатиту є:

• біль у верхній частині живота, який іррадіює в спину (іноді він буває настільки інтенсивним, що пацієнтам доводиться приймати дуже сильні знеболювальні);
• синдром мальабсорбції: стан, за якого організм не може повноцінно засвоювати поживні речовини (проявляється анемією та дефіцитом вітамінів, особливо жиророзчинних (E, K, D));
• стеаторея: поява калу з помітними краплями жиру через порушення травлення жирів;
• у деяких випадках захворювання супроводжується розвитком вторинного (панкреатогенного) цукрового діабету.

Якісне лікування захворювання можуть призначити спеціалісти VIVA Clinic.

Діагностика хронічних захворювань підшлункової залози

Діагностичні обстеження, що використовуються в медзакладі:

1. Загальний аналіз крові та феритин. Проводяться для оцінки можливого дефіциту поживних речовин і виявлення анемії.
2. Визначення рівня глюкози, інсуліну та С-пептиду в крові. Допомагає оцінити внутрішньосекреторну функцію підшлункової залози (її здатність до секреції гормонів).
3. Комп’ютерна томографія органів черевної порожнини. Один із найінформативніших методів, який дозволяє детально оглянути підшлункову залозу та виявити кальцинати, псевдокісти, кісти або ділянки руйнування тканини.
4. Фекальна еластаза. Аналіз калу на фермент підшлункової залози, який довго залишається стабільним і дає можливість оцінити зовнішньосекреторну недостатність органа.

УЗД не є основним методом діагностики панкреатиту, оскільки підшлункова залоза погано візуалізується через її розташування під шлунком, за кишківником. Газ, який природно міститься у цих органах, заважає проходженню ультразвукових хвиль і ускладнює огляд.

Найрозповсюдженіші міфи про панкреатит

Далеко не завжди біль у лівому підребер’ї означає панкреатит. Існує багато захворювань різного походження, які можуть мати схожі симптоми (біль у животі, діарея, здуття).

До таких станів належать:

• функціональна диспепсія;
• хологенна діарея;
• синдром подразненого кишечнику;
• синдром сильного бактеріального росту в тонкому кишечнику;
• функціональна діарея або здуття.

Підходи до лікування в кожному випадку відрізняються.

Лікування

Основою терапії є тривалий (часто пожиттєвий) прийом ферментних препаратів, які допомагають компенсувати недостатню роботу підшлункової залози. Дози ферментів для хворих: приблизно 50000-150 000 одиниць на один прийом їжі. Сувора дієта не є обов’язковою, однак харчування має бути збалансованим і щадним для травної системи.

Основні цілі лікування:

• зменшити або усунути біль та повернути пацієнту нормальну якість життя;
• нормалізувати відтік панкреатичного соку та жовчі;
• виявити й усунути причини, які спричинили розвиток захворювання;
• компенсувати недостатність функції підшлункової залози (у травленні і гормональній регуляції);
• сповільнити або зупинити руйнування тканин підшлункової залози;
• запобігти загостренням хвороби.

Перш за все, у лікуванні підшлункової залози важливо дати їй «відпочинок». Для цього важливо:

• повністю відмовитися від алкоголю;
• налагодити раціональне харчування;
• уникати токсичних впливів;
• за можливості припинити прийом препаратів, які можуть пошкоджувати тканину залози.

Медикаментозна терапія підбирається індивідуально після обстеження та може включати:

• анальгетики та спазмолітики;
• антигістамінні препарати;
• прокінетики;
• засоби, що зменшують секрецію шлункового соку;
• аналоги соматостатину;
• препарати, які знижують активність ферментів підшлункової залози;
• антациди;
• метаболічні та відновлювальні засоби;
• замісну ферментну терапію для покращення травлення.

Важливо враховувати, що навіть у разі сильного болю препарати групи морфіну зазвичай не застосовують, оскільки вони можуть викликати спазм сфінктера, через який панкреатичний сік і жовч потрапляють у дванадцятипалу кишку.

Коротко

Хронічний панкреатит – тривалий запальний процес у підшлунковій залозі, який поступово призводить до руйнування тканин органу, порушення травлення і гормональної дисфункції.

Захворювання проявляється болем у верхній частині живота, порушенням травлення, здуттям, діареєю та дефіцитом поживних речовин.

Для встановлення діагнозу використовують аналізи крові, визначення фекальної еластази та комп’ютерну томографію.

Схожі симптоми виникають й під час інших захворюваннях, тому важливо правильно встановити діагноз.

Основою лікування є усунення причин, здоровий спосіб життя та прийом ферментних препаратів.

Джерела: NICE Guideline on Chronic Pancreatitis; AGA Clinical Practice Update

Часті питання

1. Чи можна вилікувати хронічний панкреатит?

   Повністю вилікувати хронічний панкреатит неможливо, оскільки зміни в підшлунковій залозі є незворотними. Проте правильна терапія та дієта можуть покращити стан та якість життя.

2. Чому може виникнути панкреатит у людини, яка не вживає алкоголь?

   Хвороба може розвинутися в результаті травми, спадкової схильності, захворювань жовчного міхура, неконтрольованих хвороб шлунково-кишкового тракту та інших факторів.

3. Як часто потрібно проходити обстеження?

   Людям із хронічним панкреатитом важливо регулярно спостерігатися у гастроентеролога. Зазвичай обстеження рекомендують проходити 1-2 рази на рік.

4. Скільки триває загострення хронічного панкреатиту?

   Зазвичай від декількох днів до 1-2 тижнів. Інтенсивність та тривалість залежить від стадії хвороби, ступеня ураження підшлункової залози та своєчасності лікування.

5. Що можна їсти під час загострення?

   Спеціалісти рекомендують дотримуватися щадної дієти. Вживати відварені або приготовані на пару страви, нежирне м’ясо та рибу, каші на воді, овочеві пюре. Слід відмовитися від жирного, смаженого, гострого та повністю виключити алкоголь.

Автор