24.06.2026
Карпальний тунельний синдром, або тунельна невропатія – це стан, що виникає в результаті здавлення нерва. Нерви в організмі проходять через вузькі анатомічні канали, утворені кістками, м’язами й сухожиллями. Коли ці канали звужуються через запалення або набряк навколишніх тканин, нерв зазнає тиску. Це призводить до порушення його живлення та поступово викликає зниження чутливості й проблеми з рухами в зоні, яку він іннервує.
Симптоми тунельного синдрому
Пацієнти відзначають оніміння I, II та III пальців руки, яке може посилюватися в разі утримання кінцівки в горизонтальному або вертикальному положенні, особливо в нічний час або зранку. Можливий різкий біль, що супроводжується втратою чутливості в ділянці кінчиків II і III пальців.
Причини появи тунельного синдрому
Унаслідок набряку навколишніх тканин відбувається поступове здавлення серединного нерва, що й призводить до розвитку характерної симптоматики. Причинами розвитку компресійно-ішемічної невропатії можуть бути різні чинники:
- анатомічно вузький карпальний канал;
- об’ємні утворення, що впливають на нервові структури;
- ендокринні порушення: акромегалія, гіпотиреоз, цукровий діабет.
До факторів ризику також належать системні захворювання: подагра, ревматоїдний артрит і ревматизм. Вагітність може сприяти розвитку симптомів унаслідок гормональних змін і затримки рідини в тканинах. Крім того, важливу роль відіграють травматичні ушкодження, які можуть безпосередньо призводити до здавлення нерва.
Діагностика
Як правило, діагноз установлюють на основі характерних клінічних проявів. Для уточнення та диференціації різних видів тунельних синдромів лікар може використовувати спеціальні клінічні тести, які допомагають оцінити ступінь ураження нерва.
Важливу діагностичну роль відіграє електронейроміографія, яка дає змогу визначити швидкість проведення нервового імпульсу й уточнити рівень ураження. Виявити здавлення нерва, об’ємні утворення або інші патологічні зміни, що лежать в основі тунельного синдрому, також можна за допомогою ультразвукового дослідження, тепловізіографії та магнітно-резонансної томографії (МРТ).
Ускладнення патологічного стану
Карпальний тунельний синдром призводить до порушення венозного відтоку та кровообігу, а також до зниження функції згинання руки й пальців. Це супроводжується погіршенням координації рухів, зниженням чутливості в кисті та трофічними змінами тканин аж до їх ушкодження (у тяжких випадках).
За відсутності своєчасного й адекватного лікування тунельна невропатія може прогресувати, спричиняючи подальші ускладнення. У пацієнта поступово зникають звичні побутові навички: стає складно утримувати предмети, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики та виконувати інші дії, що потребують дрібної моторики. На цьому тлі нерідко розвиваються емоційні й психологічні порушення: підвищена тривожність, безсоння та депресивні стани.
Лікування
Стандартне лікування тунельних синдромів зазвичай включає широкий спектр методів, які можуть застосовуватися як окремо, так і в комбінації. За тяжкого або прогресуючого перебігу захворювання показане хірургічне втручання: декомпресія нерва, під час якої усувають структури, що здавлюють нервовий стовбур, з подальшою пластикою та зміцненням анатомічного каналу.
Консервативна терапія передбачає медикаментозне лікування із застосуванням знеболювальних, протизапальних і протинабрякових засобів (місцевої та системної дії), міорелаксантів, судинних препаратів, вітамінів групи B та засобів, що покращують нервову провідність. Додатково застосовують лікувальну фізкультуру й фізіотерапевтичні методи, зокрема електрофорез і фонофорез із лідокаїном і гідрокортизоном, лазерну терапію та інші відновлювальні процедури.
Коротко
Тунельний синдром виникає в результаті здавлення периферичних нервів у вузьких анатомічних каналах, найчастіше на тлі набряку або запалення тканин.
Клінічні прояви: оніміння, біль, зниження чутливості пальців, порушення дрібної моторики й поступова втрата функції кисті.
Причини розвитку: анатомічні особливості, професійні навантаження, травми, ендокринні й системні захворювання, вагітність та інші стани, що сприяють набряку й компресії нерва.
Діагностика ґрунтується на клінічних симптомах, спеціальних тестах, електронейроміографії, а також інструментальних методах (УЗД, МРТ тощо).
Лікування включає іммобілізацію, медикаментозну терапію, фізіотерапію, хірургічне втручання та реабілітацію. Без коректної терапії, призначеної спеціалістом, можливе прогресування стану з утратою функцій кисті й погіршенням якості життя.
Джерела: Carpal Tunnel Syndrome Guidelines
Часті питання
- Чи можна вилікувати без операції?
Так, на ранніх стадіях карпальний тунельний синдром лікується консервативно (медикаменти, іммобілізація, фізіотерапія). Операція потрібна лише в разі вираженого або прогресуючого перебігу.
- Хто знаходиться в групі ризику?
До групи ризику можна зарахувати людей, які часто виконують монотонні роботи кистями (офісні працівники, програмісти, музиканти, кравці), а також пацієнти з цукровим діабетом, гіпотиреозом, ревматоїдним артритом, вагітні.
- Основні симптоми карпального тунельного синдрому?
Оніміння й поколювання I–III пальців, нічний або ранковий біль, слабкість кисті, труднощі з дрібними рухами (утримання предметів, застібання ґудзиків).
- До якого лікаря варто звертатися у випадку оніміння пальців?
Звертатися варто до невролога (у деяких випадках також до ортопеда або нейрохірурга).
- Як уникнути появи тунельного синдрому?
Рекомендується робити перерви під час роботи, уникати перевантаження кистей, виконувати вправи для рук, слідкувати за правильною ергономікою робочого місця й контролювати супутні захворювання.
Автор
Viber
