Запальні захворювання жіночих статевих органів: причини появи та способи лікування

08.09.2026

Запальні захворювання жіночих статевих органів – це група захворювань, що виникають унаслідок розвитку запального процесу в органах жіночої репродуктивної системи. Вони можуть уражати зовнішні та внутрішні статеві органи, зокрема вульву, піхву, шийку матки, матку, маткові труби та яєчники.

Основні симптоми

Виникнення характерних симптомів запального процесу в жіночих статевих органах є підставою для своєчасного звернення до лікаря-гінеколога. Несвоєчасне лікування може перетворити хворобу в хронічну та спричинити подальші загострення. Серед можливих ускладнень: порушення прохідності маткових труб, розлади менструального циклу, безпліддя, хронічний больовий синдром, підвищення ризику позаматкової вагітності, розвиток гнійно-септичних процесів, а також виникнення деяких доброякісних і злоякісних новоутворень.

Клінічні прояви запальних захворювань жіночих статевих органів залежать від того, який саме орган або яка ділянка репродуктивної системи уражені:

1. Зовнішні статеві органи. Для запальних процесів, зокрема вульвіту та вульвовагініту, характерні свербіж, відчуття печіння, почервоніння та набряк тканин. За наявності бартолініту може спостерігатися збільшення бартолінової залози, що супроводжується її болючістю.
2. Піхва. Запалення піхви може проявлятися появою патологічних виділень різної інтенсивності: від помірних до гнійних. Також можливі постійний дискомфорт, свербіж, печіння та поява неприємного запаху.
3. Шийка матки. За наявності екзо- та ендоцервіциту можуть виникати слизові або слизово-гнійні виділення, дискомфорт чи тягнучий біль унизу живота, а також біль у поперековій ділянці.
4. Матка, маткові труби та яєчники. За наявності метроендометриту, сальпінгіту та оофориту можливі гострі або ниючі болі внизу живота, які іноді поширюються на пахову ділянку чи крижі. Захворювання також можуть супроводжуватися рясними гнійними виділеннями, іноді з неприємним запахом, підвищенням температури тіла та порушеннями менструального циклу.

Запальні захворювання органів жіночої репродуктивної системи іноді супроводжуються проявами з боку сечовидільної системи, зокрема циститом або уретритом. Водночас у деяких випадках запальний процес може перебігати малосимптомно або приховано, через що жінка тривалий час може не підозрювати про наявність захворювання.

Чому виникають запальні захворювання

Запальні захворювання жіночих статевих органів можуть виникати внаслідок потрапляння та розмноження патогенних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори або пошкодження природних захисних бар’єрів слизових оболонок.

Основні фактори, які можуть сприяти виникненню запальних захворювань:

1. Інфекції, що передаються статевим шляхом. Неліковані хламідійна та гонококова інфекції є одними з важливих причин запальних захворювань органів малого таза. Ризик інфікування також підвищується за наявності нового або декількох статевих партнерів та під час незахищених статевих контактів.
2. Порушення нормальної мікрофлори піхви. Зміни складу вагінальної мікрофлори, зокрема за наявності бактеріального вагінозу, можуть послаблювати місцеві захисні механізми та сприяти розвитку інфекційно-запальних процесів.
3. Зниження захисних можливостей організму. Різні стани, що супроводжуються ослабленням імунного захисту, можуть створювати сприятливі умови для розвитку інфекцій.
4. Ранній початок статевого життя. Молодий вік та ранній початок статевого життя можуть бути пов’язані з вищою ймовірністю інфікування ІПСШ, особливо за відсутності бар’єрної контрацепції та за наявності інших факторів ризику.
5. Внутрішньоматкові засоби контрацепції. Саме використання внутрішньоматкової спіралі не слід розглядати як постійну причину запалення. Невелике підвищення ризику запальних захворювань органів малого таза переважно спостерігається протягом перших тижнів після її встановлення. Надалі ризик є низьким.
6. Порушення правил інтимної гігієни та агресивний догляд. Часті спринцювання, використання подразнювальних засобів для інтимної гігієни та інших речовин, які можуть пошкоджувати слизову оболонку або змінювати її природне середовище, здатні підвищувати ризик запальних процесів.

Використання тампонів саме по собі не є доведеним фактором розвитку запальних захворювань жіночих статевих органів. Тому твердження про те, що тампони «затримують кров», пригнічують природний захист піхви або створюють обов’язково сприятливі умови для розмноження патогенних мікроорганізмів, не варто використовувати без відповідних доказів.

Так само носіння стрінгів або тісної білизни не слід називати безпосередньою причиною запальних захворювань. За наявності подразнення, надмірної вологості чи натирання така білизна може створювати дискомфорт, однак її не можна розглядати як самостійну доведену причину інфекційних запальних процесів.

Провокуючі чинники

Розвитку запального процесу можуть сприяти різні медичні процедури та стани, особливо якщо вони супроводжуються пошкодженням слизових оболонок або створюють умови для проникнення мікроорганізмів.

До чинників належать:

• аборти та інші внутрішньоматкові втручання;
• діагностичні та лікувальні процедури, пов’язані з проникненням у порожнину матки;
• післяпологові ускладнення та пошкодження тканин статевих органів;
• травмування слизових оболонок піхви та шийки матки;
• часті спринцювання;
• використання подразнювальних хімічних речовин або засобів, які можуть порушувати природний баланс вагінальної мікрофлори;
• наявність нелікованих інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• попередні епізоди запальних захворювань органів малого таза.

Водночас неправильно пов’язувати поширеність запальних захворювань лише з особливостями сексуальної поведінки, екологічними умовами чи способом життя. На розвиток захворювання впливає сукупність факторів, а конкретна причина залежить від виду запального процесу та збудника. Запальні захворювання не завжди мають очевидні симптоми. Деякі інфекції можуть тривалий час перебігати безсимптомно, тому відсутність скарг не завжди означає відсутність інфекційного процесу.

Чому не можна зволікати

Відсутність своєчасного лікування запального процесу може призвести до його тривалого або рецидивного перебігу. Особливо небезпечним є поширення інфекції на органи малого таза, оскільки це може спричинити структурні зміни маткових труб, порушення репродуктивної функції та, у деяких випадках, безпліддя. Перенесене запальне захворювання органів малого таза також пов’язане з підвищеним ризиком позаматкової вагітності. У разі тяжкого перебігу можливе формування гнійних утворень та інших ускладнень, які можуть потребувати тривалого медикаментозного або хірургічного лікування.

Латентний (прихований) перебіг

Запальні та інфекційні захворювання жіночої репродуктивної системи не завжди супроводжуються вираженими симптомами. У деяких випадках захворювання може перебігати малосимптомно або взагалі без явних проявів. Можливими ознаками є періодичний дискомфорт чи біль унизу живота, зміна характеру виділень зі статевих шляхів, неприємні відчуття під час статевого акту або порушення менструального циклу. Інтенсивність симптомів може змінюватися з часом, а їх тимчасове зникнення не обов’язково означає повне одужання. Саме тому за наявності симптомів або факторів ризику важливо своєчасно звернутися до лікаря.

Збудники інфекції

Запальні захворювання жіночих статевих органів можуть бути спричинені різними видами мікроорганізмів. Серед них є збудники інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також представники нормальної або умовно-патогенної мікрофлори, які за певних умов можуть спричиняти запальний процес.

До найбільш значущих збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, належать:

• хламідії (Chlamydia trachomatis);
• гонококи (Neisseria gonorrhoeae);
• трихомонади (Trichomonas vaginalis);
• мікоплазми, зокрема Mycoplasma genitalium;
• віруси, серед яких вірус простого герпесу та інші вірусні збудники.

У розвитку запальних процесів також можуть брати участь бактерії, що входять до складу умовно-патогенної мікрофлори, зокрема кишкова паличка, ентерококи, стафілококи, стрептококи, анаеробні мікроорганізми та інші бактерії. Окремі запальні захворювання можуть бути пов’язані з надмірним розмноженням грибів роду Candida або порушенням нормального складу вагінальної мікрофлори.

Сучасні дані свідчать, що запальні захворювання органів малого таза часто мають поліетіологічний характер. Це означає, що в розвитку патологічного процесу можуть одночасно брати участь декілька мікроорганізмів. Тому визначити конкретного збудника лише за симптомами не завжди можливо (для цього можуть знадобитися лабораторні дослідження).

Як відбувається інфікування

Потрапляння мікроорганізмів до жіночих статевих шляхів можливе різними шляхами. Важливе значення мають незахищені статеві контакти та інфекції, що передаються статевим шляхом. Деякі мікроорганізми можуть поширюватися з нижніх відділів статевих шляхів у напрямку матки, маткових труб та інших органів малого таза.

Ризик розвитку запального процесу також може підвищуватися після певних внутрішньоматкових процедур, пологів або абортів, особливо за наявності інфекції. Додатковими чинниками можуть бути порушення вагінальної мікрофлори та пошкодження слизових оболонок.

Водночас переохолодження, втома чи недостатній відпочинок самі по собі не є безпосередніми причинами бактеріальної інфекції. Так само немає підстав стверджувати, що сперматозоїди є основним механізмом перенесення мікроорганізмів у матку та маткові труби. Поширення інфекції відбувається переважно шляхом висхідного проникнення мікроорганізмів із нижніх статевих шляхів.

Діагностика запальних захворювань

Для встановлення діагнозу гінеколог проводить комплексне обстеження, яке включає збір анамнезу та гінекологічний огляд. За потреби призначаються додаткові лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Серед лабораторних методів можуть застосовуватися:

1. Бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження. Під час гінекологічного огляду беруть мазок для мікроскопічного аналізу. За необхідності проводять бактеріологічний посів із визначенням чутливості виявлених бактерій до антибіотиків.
2. Онкоцитологічне дослідження. Застосовується для виявлення атипових клітин шийки матки.
3. ПЛР-дослідження. Високочутливий метод, який дає змогу виявити генетичний матеріал певних збудників інфекції.

До основних інструментальних методів належать:

1. УЗД органів малого таза. Дає можливість оцінити стан матки, шийки матки та яєчників, а також виявити структурні зміни й новоутворення.
2. Кольпоскопія. Метод дає змогу детально оглянути слизову оболонку піхви та шийки матки за допомогою кольпоскопа, який збільшує зображення досліджуваної ділянки.
3. Гістероскопія. Дає змогу оцінити стан слизової оболонки, за необхідності взяти матеріал для дослідження та видалити деякі новоутворення.

Також проводиться гістеросальпінгографія для оцінки стану матки та прохідності маткових труб. Дослідження проводять із використанням рентгенівського випромінювання після введення контрастної речовини в порожнину матки, що дає змогу виявити певні патологічні зміни та оцінити прохідність маткових труб.

Профілактика

Щоб зменшити ризик розвитку запальних процесів та інфекцій, що передаються статевим шляхом, варто регулярно відвідувати гінеколога (бажано двічі на рік), проходити необхідні обстеження та консультуватися щодо вибору методу контрацепції.

Часті питання

1. Чи можна повністю вилікувати запалення?

   У багатьох випадках запальний процес успішно піддається лікуванню. Прогноз залежить від причини захворювання, локалізації запалення, його тривалості та того, наскільки своєчасно розпочато лікування.

2. Чи небезпечні запалення, які протікають без симптомів?

   Так, навіть за відсутності виражених симптомів деякі інфекційно-запальні захворювання можуть спричиняти ускладнення.

3. Чи можна лікуватися самостійно?

   Самостійне лікування може бути неефективним і не усунути причину захворювання. Неправильно підібрані препарати також можуть ускладнити подальшу діагностику та лікування.

Автор